ВСУ зробив висновок у справі щодо довічного утримання

Згідно зі ст.744 Цивільного кодексу за договором довічного утримання одна сторона передає у власність другій житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.746 ЦК, якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їхній обов’язок перед відчужувачем є солідарним.

Таким чином, законодавець у ЦК закріпив, що спільна сумісна власність за договором довічного утримання виникає у випадку наявності кількох набувачів за цим договором, які солідарно виконують обов’язок перед відчужувачем.

Водночас відповідно до ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сім’ю, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Згідно із ч.1 ст.60 Сімейного кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до ч.3 ст.61 СК, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як відзначив ВС, системний аналіз вищезазначених норм цивільного та сімейного законодавства у своїй сукупності свідчить, що, визначаючи правовий режим майна за договором довічного утримання, укладеного під час перебування набувача за цим договором у шлюбі, суди мають установити, чи був цей договір укладено саме в інтересах сім’ї; чи інший з подружжя, не визначений у договорі довічного утримання як набувач, виконував обов’язки солідарно з набувачем.

© Закон і Бізнес