Верховний Суд зробив висновок щодо розроблення проекту землеустрою

Постанова

головуючого — Терлецького О.О.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Сокирянського району Чернівецької області в інтересах держави до Михалківської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, Особа 9, про визнання протиправним та скасування рішення,

У лютому 2015 року прокурор Сокирянського району Чернівецької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до сільради, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення сільради «Про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» від 7.11.2014 №342/35-14, яким Особі 9, зокрема, надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель комунальної власності для будівництва, експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами орієнтовною площею 0,03 га за адресою: с.Непоротове.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2015, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015, закрив провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 22.07.2015, погодившись із судами попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Генеральна прокуратура з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом, у якій порушує питання про скасування ухвал ВАС від 22.07.2015, ВААС від 25.06.2015, Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.02.2015 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суть заяви Генеральної прокуратури зводиться до того, що спірні правовідносини є публічно-правовими, оскільки вони виникли в результаті реалізації сільрадою владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, не пов’язаних із формуванням нею волі щодо розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї іншим суб’єктам.

На обгрунтування наведених у заяві доводів надала постанову ВС від 10.12.2013, яку колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вона не є судовим рішенням, яке прийняте за правилами гл.2 розд.IV КАС, і, відповідно, не може підтверджувати наявність підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС, та ухвали ВАС від 2.05, 1.06, 16.07.2015 (№№К/800/48058/13; К/800/10238/15; К/800/14518/13, К/800/16423/15 відповідно), які підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника заявника, колегія суддів уважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому, відповідно, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах ВС, такий висновок грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої ст.124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст.122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК).

За правилами ч.1 ст.123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розроблення до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які, відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову в його наданні (ч.3 ст.123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186 цього кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк із дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом — після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч.6 ст.123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ст.123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Отже, висновок у справі, що розглядається, предметом якої є рішення сільради про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

За таких обставин ухвали ВАС від 22.07.2015, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.02.2015 відповідно до пп.«а» п.1 ч.2 ст.243 КАС підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву Генеральної прокуратури задовольнити.

Ухвали ВАС від 22.07.2015, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 та Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.02.2015 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес