Вирішуючи питання, пов’язані з судовими витратами, суди повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору та інтересами позивача (заявника) на судовий захист.
До такого висновку Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ прийшов у справі №6-2297 св 16, повідомляє з посиланням на ВССУ.
Суд апеляційної інстанції, визнаючи апеляційну скаргу неподаною та повертаючи її заявнику, виходив із того, що ухвалою суду заявнику у зв’язку із відсутністю підстав було відмовлено у звільненні від сплати судового збору та апеляційну скаргу було залишено без руху для оплати заявником судового збору, проте у встановлений строк недоліки скарги не було усунуто.
ВССУ скасував ухвалу апеляційного суду та дійшов такого правового висновку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може звільнити сторону від сплати судового збору.
При цьому судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв’язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв’язку з вирішенням конкретної справи.
У зв’язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов’язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ – з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду – з другого боку.
Отже, вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, незалежно від того, подано його юридичною чи фізичною особою, суд повинен врахувати особу заявника, характер спору, питання, яке вирішується в суді, а також забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору та інтересами заявника на судовий захист.
У порушення наведеного суд апеляційної інстанції у достатньому обсязі не звернув увагу на те, що заявник звернувся до суду із заявою про розкриття банківської таємниці щодо особи, яку, на його думку, слід перевірити на предмет сплати податків до державного бюджету, тобто за захистом не своїх, а державних інтересів, виконуючи вимоги Податкового кодексу України та ряду інших законів України.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
