Верховний Суд України зробив висновок щодо користування надрами

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Деррік» до Державної служби геології та надр, третя особа — Генеральна прокуратура, про визнання протиправними та скасування наказів,

Товариство 17.06.2014 звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати накази Держгеонадр від 18.03.2014 №№78 та 79.

На обгрунтування позовних вимог зазначило, що спірні накази відповідача про анулювання спеціальних дозволів на користування надрами та скасування наказів про надання дозволів на користування надрами порушують його інтереси та охоронювані законом права, оскільки не грунтуються на чинному законодавстві про надра.

Суди встановили, що відповідно до наказу Держгеонадр від 5.04.2012 №124 було прийнято рішення видати товариству спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема в родовищах Майорівська площа, Північно-Федорівська площа, Південно-Зіньківська площа Полтавської області; від 4.05.2012 №175 — родовищах Клюшниківська площа Харківської області, Руновщинська площа, Ново-Диканська площа, Дружинінська площа, Зуївська площа, Південно-Свистунківська площа, Боярсько-Чапаївська площа, Гулаківська площа, Давидівсько-Лелюхівська площа, Бутівсько-Миргородська площа Полтавської області; від 16.10.2012 №511 — у родовищах Бірюківсько-Юхнівська площа, Лютенсько-Будищанська площа, Вільшанська площа, Фльорівсько-Ювілейна площа Полтавської області.

Відповідно до наказу №175 товариству був виданий спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.05.2012 №4145 строком на 20 років, який надавав позивачу право здійснювати пошук і розвідку газу сланцевих товщ у нижньокам’яновугільних відкладах, у разі відкриття родовища — дослідно-промислову розробку, геолого-економічну оцінку й затвердження запасів ДКЗ, промислову розробку, у родовищі Ново-Диканська площа Новосанжарського району Полтавської області.

Згідно з наказом Держгеонадр від 7.02.2013 №52 товариству були видані спеціальний дозвіл на користування надрами від 7.02.2013 №4336 строком на 20 років, який надавав позивачу право здійснювати пошук і розвідку вуглеводнів у кам’яновугільних відкладах, у разі відкриття родовища — дослідно-промислову розробку, геолого-економічну оцінку і затвердження запасів ДКЗ України, промислову розробку, в родовищі Попаснянсько-Самарська площа Новомосковського району Дніпропетровської області та спеціальний дозвіл на користування надрами від 12.04.2013 №4358 строком на 20 років, який надавав позивачу право здійснювати пошук і розвідку вуглеводнів у кам’яновугільних відкладах, у разі відкриття родовища — дослідно-промислову розробку, геолого-економічну оцінку і затвердження запасів ДКЗ, промислову розробку, у родовищі Північно-Перещепинська площа Новомосковського району Дніпропетровської області.

У зв’язку з надходженням подання Генеральної прокуратури від 11.12.2013 №07/1/4-247 вих-13 про вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень закону, у тому числі скасування незаконно прийнятих рішень, Держгеонадр провело внутрішнє дослідження та перевірку законності прийняття наказів про надання спеціальних дозволів, за результатами яких був виданий наказ №78, яким скасовані накази відповідача №№124, 175 та 511 в частині надання товариству спеціальних дозволів на користування надрами, а також наказ №79, яким анульовані спеціальні дозволи на користування надрами, видані, зокрема, товариству, а саме: від 14.05.2012 №4145 — щодо користування надрами у родовищі Ново-Диканська площа Новосанжарського району Полтавської області; від 7.02.2013 №4336 — щодо користування надрами у родовищі Попаснянсько-Самарська площа Новомосковського району Дніпропетровської області; від 12.04.2013 №4358 — щодо користування надрами у родовищі Північно-Перещепинська площа Новомосковського району Дніпропетровської області.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 6.11.2014 позов товариства задовольнив: скасував накази №№78, 79 в частині, що стосуються товариства.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28.01.2015 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково: скасував наказ №78 в частині скасування наказу №175. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 4.02.2015 виправив описку в тексті постанови від 28.01.2015, виклавши абз.4 резолютивної частини постанови в такій редакції: «Скасувати наказ Державної служби геології та надр від 18.03.2014 №78 «Про скасування наказів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині скасування п.3 додатка №1 до наказу Державної служби геології та надр України від 4.05.2012 №175».

Вищий адміністративний суд постановою від 8.07.2015 касаційну скаргу товариства на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 задовольнив частково: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 змінив у частині, виклавши абз.4 резолютивної частини в такій редакції: «Скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 18.03.2014 №78 «Про скасування наказів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині скасування п.3 додатка №1 до наказу Державної служби геології та надр України від 4.05.2012 №175». В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 залишив без змін. Касаційну скаргу товариства на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4.02.2015 задовольнив: ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4.02.2015 скасував.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що «недотриманням відповідачем 30-денного строку на усунення причин зупинення дії дозволів не призвело до безпідставного анулювання спеціальних дозволів на користування надрами від 7.02.2013 №4336, від 14.05.2012 №4145 та від 12.04.2013 №4358.

Тобто зазначене порушення саме по собі не може бути підставою для скасування наказу від 18.03.2014 №79.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджує висновок апеляційного суду щодо задоволення адміністративного позову ТОВ «Голден Деррік» у частині вимог про скасування окремих положень наказу Держгеонадра від 18.03.2014 №78, а саме — в частині скасування п.3 додатку №1 до наказу Держгеонадр від 4.05.2012 №175.

При цьому слід зауважити, що апеляційний суд, зазначаючи в мотивувальній частині спірної постанови від 28.01.2015 про необхідність скасування п.3 додатку №1 до наказу Держгеонадр від 4.05.2012 №175, у резолютивній частині помилково вказав про скасування наказу Держгеонадр від 18.03.2014 №78 «Про скасування наказів щодо надання спеціальних дозволів на користування надрами» в частині скасування наказу Державної служби геології та надр України від 4.05.2012 №175».

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, товариство 1.09.2015 звернулося до Верховного Суду із заявою про його перегляд з підстав, передбачених пп.1, 5 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, посилаючись на неоднакове застосування ВАС ст.26 Кодексу про надра та невідповідність висновку, викладеному в постанові ВС, щодо застосування в подібних правовідносинах ст.26 Кодексу про надра, пп.9 п.23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.05.2011 №615.

На обгрунтування заяви додано копії ухвал ВАС від 14.02, 10.09.2013, 13.02, 11.03.2014, 5.02, 16.04.2015, постанов ВС від 25 червня, 19.09.2011, 10.12.2013, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах та невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВС висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ст.26 Кодексу про надра право користування надрами припиняється в разі:

1) якщо відпала потреба в користуванні надрами;

2) закінчення встановленого строку користування надрами;

3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування;

4) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров’я населення;

5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр;

6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу — 180 календарних днів не приступив до користування надрами;

7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пп.4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів — у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або в судовому порядку.

В разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пп.1, 2, 3, 7 ч.1 ст.26 Кодексу про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пп.4, 5, 6 цієї статті, в разі незгоди користувачів це право припиняється в судовому порядку.

Таким чином, об’єднувальною ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення строків виконання певних робіт тощо.

Відповідно до ч.3 ст.26 зазначеного кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Пунктом 23 порядку передбачено, що право користування надрами припиняється в разі невжиття надрокористувачем заходів для усунення причин зупинення дії дозволу в установлений строк.

У порядку можуть мати місце додаткові підстави для припинення користування надрами, оскільки це передбачено ч.3 ст.26 Кодексу про надра, але не може бути змінено правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами воно може припинятися лише в судовому порядку.

ВС неодноразово висловлював правову позицію при розгляді справ цієї категорії. Так, у постановах від 19.09.2011 та 25.06.2011, 10.12.2013 (справи №№21-164а11, 21-36а11, 21-450а13 відповідно) він указував, що підзаконний нормативний акт, який установлює додаткові підстави для припинення користування надрами, не може змінювати правило, відповідно до якого у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

ВАС та Київський апеляційний адміністративний суд не звернули уваги на вимоги ст.26 Кодексу про надра та практику ВС з розгляду справ цієї категорії, внаслідок чого ухвалили помилкові рішення у цій справі.

Відповідно до пп.«б» п.2 ч.2 ст.243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, ВС має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

З огляду на це заява товариства підлягає задоволенню, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій — скасуванню, а постанова суду першої інстанції — залишенню без змін.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву товариства «Голден Деррік» задовольнити.

Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 та ВАС від 8.07.2015 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 6.11.2014 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес