Апеляційний суд Одеської області, розглянувши 22.12.2015 цивільну справу про зміну способу виконання рішення суду, врахував правову позицію, висловлену Верховним Судом у справі №6-1829цс15.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що поняття «спосіб і порядок виконання судового рішення» має спеціальне значення, розраховане на виконавче провадження. Воно означає встановлену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій державним виконавцем. Спосіб виконання рішення — це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, передбачений ст.16 Цивільного кодексу. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Задовольняючи заяву про зміну способу виконання судового рішення щодо стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно боржника з визнанням права власності на це майно за стягувачем, суд першої інстанції, по суті, змінив своє рішення від 9.09.2011, в якому вирішувалося питання стосовно грошових зобов’язань боржника перед майновим поручителем.
Законом не передбачено такого захисту цивільного права, як визнання права власності на майно боржника за його грошовими зобов’язаннями, в тому числі на стадії виконання рішення суду.
На підставі ст.62 закону «Про виконавче провадження» реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Розглядаючи питання щодо виконання остаточного судового рішення, котре має обов’язкову силу, суд першої інстанції, змінивши спосіб виконання рішення, не врахував того, що законом не передбачено визнання права власності на майно у справах стосовно грошових зобов’язань у процесі реалізації способу захисту цивільного права, оскільки це суперечить принципу верховенства права в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд, перевищивши свої повноваження, не може вважатися «судом, установленим законом» у значенні ст.6 конвенції щодо оскаржуваного провадження (справа «Сокуренко і Стригун проти України», рішення від 20.06.2006).
© Закон і Бізнес