Верховний Суд України зробив висновок щодо повідомлення боржника

головуючого — Романюка Я.М.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 7 до Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Особи 8, треті особи: ПАТ «Комерційний банк «Надра», ТОВ «Периметр», КП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання недійсними протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, акта про проведення прилюдних торгів з продажу квартири, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та повернення майна власникові за заявою Особи 7 про перегляд ухвали ВСС з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015,

У лютому 2012 року Особа 7 звернулась до Залізничного районного суду м.Львова з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі — Залізничний ВДВС Львівського МУЮ), приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі — ПАТ «КБ «Надра»), товариства з обмеженою відповідальністю «Периметр» (далі — ТОВ «Периметр»), органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», та просила визнати недійсним протокол про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна — квартири за Адресою 1, акт про проведення прилюдних торгів з продажу вказаної квартири, свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та повернути вказане майно власникові, посилаючись на те, що її не було належним чином повідомлено про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири, а також реалізовано спірну квартиру за ціною у 191000 грн., що не відповідає ринковим цінам на момент продажу її на прилюдних торгах. Вказані торги проводились за відсутності експертної оцінки квартири, оскільки експертом-оцінювачем Особою 9 було проведено оцінку іншої квартири — за Адресою 2 у м.Львові, а не за Адресою 1 у м.Львові, і встановлено вартість такої у 254040 грн., а на аукціоні реалізовано належну їй квартиру. Крім того, на порушення вимог закону їй не було своєчасно надіслано протокол про проведення прилюдних торгів, а також працівниками Залізничного ВДВС Львівського МУЮ було порушено черговість стягнення і реалізації її майна, а саме при наявності майна у поручителів було реалізовано її квартиру, у якій вона постійно проживала і у якій були зареєстровані її неповнолітні діти.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 7.07.2014 у позові відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 22.12.2014 рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове, яким позов частково задоволено. Визнано недійсними: протокол №1411230-1 від 22.12.2014 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна — квартири за Адресою 1; акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 11.01.2012 з продажу вказаної квартири; свідоцтво про право власності на квартиру за Адресою 1 від 17.01.2012. Стягнуто зОсоби 7 на користь Особи 8 162541 грн. Стягнуто з ПП «Нива-В.Ш.» на користь Особи 8 28459 грн. У решті позову відмовлено.

Ухвалою ВСС від 17.06.2015 рішення Апеляційного суду Львівської області від 22.12.2014 скасоване, рішення Залізничного районного суду м.Львова від 7.07.2014 залишене в силі.

У поданій до ВС заяві Особа 7 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити в силі рішення апеляційного суду в частині визнання прилюдних торгів недійсними та змінити рішення апеляційного суду в частині застосування наслідків недійсності правочину, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме п.3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, стст.203, 215 ЦК.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідності викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судами встановлено, що 4.04.2006 між ВАТ КБ «Надра» та Особою 7 був укладений кредитний договір. Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 4.04.2006 між банком та Особою 10, Особою 11 були укладені договори поруки.

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 8.11.2010 стягнуто солідарно із Особи 7, Особи 10 та Особи 11 на користь ВАТ КБ «Надра» 206821 грн. 48 коп.

13.07.2011 державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №27553851 з виконання вказаного виконавчого листа про солідарне стягнення із Особи 7,Особи 10 та Особи 11 на користь ВАТ КБ «Надра» 206821 грн. 48 коп.

В ході виконавчого провадження державним виконавцем встановлено наявність у боржника Особи 7 нерухомого майна, а саме квартири №34 в будинку за Адресою 1 у м.Львові. Іншого майна у боржника не виявлено.

На підставі витягу із протоколу конкурсної комісії управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області від 8.11.2011 квартира за Адресою 1 передана на реалізацію з початковою вартістю 254040 грн. згідно з висновком експерта-оцінювача Особою 9 від 4.08.2011. Проведення прилюдних торгів було доручено спеціалізованій організації — ПП «Нива- В.Ш.», яке призначило прилюдні торги з реалізації спірної квартири на 30.11.2011.

З повідомлення від 15.11.2011 та списку рекомендованих відправлень убачається, що позивачу Особі 7 скеровувалось письмове повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири за місцем її проживання згідно із виконавчим документом.

З витягу із сайту ДП «Інформаційний центр» МЮУ вбачається, що ПП «Нива-В.Ш.» 15.11.2011 розміщено оголошення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: м.Львів, Адреса 1. Аналогічне оголошення було розміщено в газетах «Львівська пошта» від 15.11.2011 №140 та «Високий Замок» від 13.12.2011.

У зв’язку з тим, що прилюдні торги, призначені на 30.11.2011, не відбулись через відсутність покупців ПП «Нива-В.Ш.» було скеровано звернення до ВПРВ УДВС головного управління юстиції у Львівській області про переоцінку майна. Актом державного виконавця від 9.12.2011 квартиру уцінено на 25% до 190530 грн., після чого наступні торги були призначені на 28.12.2011.

З повідомлення від 13.12.2011 та списку рекомендованих поштових відправлень убачається, що позивачу Особі 7 скеровувалось письмове повідомлення про проведення прилюдних торгів з реалізації спірної квартири.

З витягу із сайту ДП «Інформаційний центр» МЮУ вбачається, що ПП «Нива-В.Ш.» 13.12.2011 розміщено оголошення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири за адресою: м.Львів, Адреса 1. Аналогічне оголошення було розміщене в газетах «Львівська пошта» від 13.12.2011 №140 та «Високий Замок» від 13.12.2011.

У прилюдних торгах 28.12.2011 взяли участь 2 особи: Особа 13 та Особа 8, які були зареєстровані організатором прилюдних торгів. Переможцем торгів оголошено Особу 8 із ціною продажу 191000 грн. Оскільки Особа 8 вніс кошти 6.01.2012, то результати прилюдних торгів оформлені актом державного виконавця від 11.01.2012 про проведення прилюдних торгів, що затверджений начальником відділу ПВР управління ДВС головного управління юстиції у Львівській області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що при проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого майна відповідачами не було дотримано порядку проведення останніх, оскільки повідомлення про проведення таких направлялись на адресу позивача, що була зазначена у виконавчому листі, було опубліковано оголошення у газетах та ін. Щодо дій державного виконавця при здійсненні своїх повноважень, передбачених законом «Про виконавче провадження» до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна не стосуються правил проведення прилюдних торгів та є такими, що мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Окрім того, позивач зазначені дії державного виконавця не оскаржувала.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що безспірно стверджується факт того, що як державному виконавцю, так і ПП «Нива-В.Ш.» достовірно було відомо, що боржник Особа 7 з 16.05.2006 зареєстрований та проживає у спірній квартирі №34 за Адресою 1 у м.Львові, однак повідомлення про проведення, як перших прилюдних торгів 30.11.2011, так і про проведення повторних прилюдних торгів 28.12.2011,Особі 7 надсилалися за Адресою 3, чим грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що прилюдні торги по реалізації арештованого майна — спірної квартири були призначені і відбулись 28.12.2011, про що було своєчасно повідомлено банк, виконавчу службу та боржника Особу 7, що підтверджується відповідним листом ПП «Нива-В.Ш.» від 13.12.2011. Крім того, інформація щодо прилюдних торгів була розміщена на офіційному сайті, а також відповідні інформаційні повідомлення розміщені в газетах «Львівська пошта» та «Високий Замок».

Проте в наданих для порівняння:

• постанові ВС від 17.12.2014 року та ухвалі ВСС від 18.03.2015 суди виходили з того, що при розгляді питання дотримання процедури проведенні торгів положень п.3.11 тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. При цьому під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені. Отже, за загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей, однак судом не встановлено, чи є зворотне поштове повідомлення із зазначенням причини невручення (вручення) останнього;

• постанові ВС від 25.02.2015 суд виходив із того, що оцінка майна, необхідна під час здійснення виконавчого провадження, провадиться суб’єктом оціночної діяльності — суб’єктом господарювання, який має сертифікат суб’єкта оціночної діяльності, виданий в порядку, передбаченому законом «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

• ухвалі ВСС від 28.05.2014 суд касаційної інстанції виходив із того, що в порушення п.3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з продажу земельної ділянки жодних повідомлень про проведення прилюдних торгів не надходило, чим порушені його права на участь в проведенні прилюдних торгів, відсутнє зворотне поштове повідомлення із зазначенням причини невручення його позивачу;

• ухвалі ВСС від 8.07.2015, наданій як приклад неоднакового правозастосування, суд дійшов висновку про те, що докази належного повідомлення про проведення прилюдних торгів Особою 3 та членів її сім’ї, які проживають в спірній квартирі, відсутні, а публікація оголошення про проведення прилюдних торгів не може вважатись належним повідомленням про їх проведення, отже наявні підстави для визнання торгів недійсними.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах п.3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, стст.203, 215 ЦК.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені чч.1—3, 6 ст.203 цього кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених ч.1 ст.215 ЦК.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому законом «Про виконавче провадження», при цьому умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено тимчасовим положенням.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину.

За змістом п.3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведенні торгів положень п.3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що повідомлення Особи 7 про проведення як перших, так і повторних прилюдних торгів було направлено без дотримання вимог Тимчасового положення, зокрема, повідомлення про проведення прилюдних торгів надсилалися не за новою адресою місця проживання та реєстрації боржника, яка, як встановлено судом, була відома державному виконавцю, чим грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.

За таких обставин суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що зазначені обставини у сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, оскільки майно було реалізоване без належного повідомлення про це боржника, зокрема, наслідком чого було позбавлення Особи 7 права на оскарження стартової ціни реалізації майна, а тому прилюдні торги необхідно визнати недійсними.

Однак, визнаючи прилюдні торги недійсними, суд апеляційної інстанції, керуючись тим, що погашення боргу Особою 7 перед банком відбувалось у примусовому порядку, стягнув з Особи 7 на користь покупця за прилюдними торгами, Особи 8, сплачені ним грошові кошти за реалізовану квартиру, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій.

Однак такий висновок суду є помилковим.

Наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу — продавця і покупця — до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов’язальних відносин.

Відповідно до п.4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Згідно з протоколом від 28.12.2011 №1411230-1 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, переможець торгів,Особа 8, має внести на депозитний рахунок Залізничного ВДВС ЛМУЮ суму 162541 грн., що дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди організатора прилюдних торгів за цим лотом в сумі 28459 грн.

Отже, покупцем за укладеним за результатами торгів договором купівлі-продажу є переможець торгів Особа 8.

Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов договору, що укладається між ДВС та спеціалізованою організацією.

У випадку, якщо на підставі укладеного спеціалізованою організацією з відділом ДВС договору ця організація під час укладення на торгах договору виступає представником відділу ДВС, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є ДВС. Якщо ж спеціалізована організація виступає на торгах від власного імені на підставі укладеного з відділом ДВС договору, який за своїм змістом є договором комісії, то стороною такого договору, а відтак і продавцем, є спеціалізована організація.

Відповідно до договору, укладеного між Залізничним ВДВС ЛМУЮ та організатором прилюдних торгів — ПП «Нива-В.Ш.», спеціалізована організація лише надає послуги з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а Залізничне ВДВС ЛМУЮ самостійно виступає від свого імені на них як продавець.

У зв’язку з наведеним в даному випадку саме з Залізничного ВДВС ЛМУЮ як з продавця арештованого майна, реалізованого на прилюдних торгах, на користь покупця Особи 8 слід стягнути 162541 грн. в порядку застосування реституції, а не з Особи 7, яка не є стороною цього договору.

За таких обставин рішення суду касаційної інстанції слід скасувати, а рішення суду апеляційної інстанції змінити в частині стягнення грошових коштів на користь Особи 8, в решті рішення апеляційного суду залишити в силі.

Керуючись ст.360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

Заяву Особи 7 задовольнити.

Ухвалу ВСС від 17.06.2015 скасувати, а рішення Апеляційного суду Львівської області від 22.12.2014 змінити в частині — «стягнути з Особи 7на користь Особи 8 162541 грн.» на «стягнути з Залізничного відділу ДВС Львівського міського управління юстиції на користь Особи 8 162541 грн.». В решті рішення апеляційного суду залишити в силі.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

© Закон і Бізнес