Визначаючи покарання, судді прискіпливо перевіряють наявність пом’якшувальних обставин, стежать за дотриманням прав осіб та навіть звертаються до психології.
Без пом’якшувальних обставин
У Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області узагальнили практику розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя і здоров’я за минулий рік.
Торік у провадженні суду перебували справи, відкриті за стст.121, 122, 125, 126 Кримінального кодексу.
Аналіз діяльності органу досудового слідства свідчить про те, що відповідні справи в основному були розслідувані повно та об’єктивно. Проте був випадок неправильного зазначення анкетних даних особи, стосовно якої до суду направлявся обвинувальний акт. За клопотанням прокурора його було повернуто для приведення у відповідність з вимогами ст.291 Кримінального процесуального кодексу. Одночасно неодноразово було виявлено, що органами досудового розслідування не завжди зазначались в обвинувальних актах обставини, що пом’якшують покарання, зокрема наявність на утриманні малолітніх дітей тощо.
Перевірка фактів
Переважна більшість кримінальних проваджень щодо злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КК, були закриті в підготовчих судових засіданнях на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК — у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. 16 проваджень було закрито із цих же підстав у відкритих судових засіданнях.
При розгляді справ ретельно перевірялися всі фактичні обставини, направленість умислу, мотиви, мета, наслідки і характер дій обвинувачених.
Зокрема, у провадженні за обвинуваченням Особи 1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК, суд урахував ставлення громадянина до скоєного, його характеристику за місцем проживання, думку потерпілої, а також те, що злочин було скоєно у стані алкогольного сп’яніння. З урахуванням усіх обставин суд дійшов висновку про достатність покарання у вигляді штрафу.
На волю завдяки пенсії
У справі про обвинувачення Особи 2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК, визначаючи міру покарання, суд враховував особу винного, який є пенсіонером, його характеристику за місцем проживання, ту обставину, що він тривалий час хворіє та потребує постійного лікування. Зважаючи на неможливість призначення обвинуваченому окремих видів покарань, передбачених санкцією інкримінованої частини ст.122 КК, суд уважав необхідним і достатнім покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК.
Оскільки злочин — це вчинок людини, то цілком закономірним і важливим видається його психологічний аналіз: вивчення проступку як вияву властивостей особистості, розкриття мотивів і цілей, які спонукали до вчинення правопорушення тощо.
© Закон і Бізнес
_03_03.png)
