Верховний Суд зробив висновок щодо передачі будинку в іпотеку

Іменем України

Постанова

головуючого — Гуменюка В.І,

суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Форум» до Особи 9, Особи 10, Особи 11 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічними позовами Особи 10 та Особи 9 до ПАТ «Банк Форум», треті особи: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Попович Віта Володимирівна, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, про визнання договору іпотеки недійсним за заявою Особи 9 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2015,

У листопаді 2013 року ПАТ «Банк «Форум» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 19.10.2007 між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», та Особою 10 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику на споживчі цілі $40000 зі ставкою 13% річних, на умовах, установлених цим договором, зі строком повернення до 18.10.2017. З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором того самого дня між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», та Особою 9 укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку належне їй на праві особистої приватної власності нерухоме майно, а саме житловий будинок заАдресою 1. Крім того, між банком і Особою 11 укладено договір поруки від 19.10.2007.

Посилаючись на зазначені обставини та невиконання Особою 10 зобов’язань за кредитним договором, у зв’язку із чим станом на 18.10.2013 утворилась заборгованість у розмірі 362709 грн. 93 коп., позивач просив суд стягнути солідарно з Особи 10 та Особи 11 зазначену суму кредитної заборгованості та 3441 грн. у рахунок оплати судових витрат, а також звернути стягнення на предмет іпотеки.

У січні 2014 року Особа 9 пред’явила зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним на підставі ст.203 Цивільного кодексу, посилаючись на недотримання сторонами під час укладення цього договору вимог законодавства щодо погодження в установленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мав її малолітній онук Особа 13, Інформація 1.

У лютому 2014 року Особа 10 пред’явила зустрічний позов про визнання договору іпотеки недійсним на підставі стст.203 та 215 ЦК, посилаючись на недотримання АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», таОсоба 9 під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо погодження у встановленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мав її малолітній син Особа 13, Інформація 1.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7.03.2014 позов ПАТ «Банк «Форум» задоволено частково, зустрічні позовні вимоги Особи 9 задоволено, у задоволенні зустрічних позовних вимог Особи 10відмовлено. Стягнуто солідарно з Особи 10 та Особи 11 на користь ПАТ «Банк «Форум» 362709 грн. 93 коп. заборгованості за кредитним договором та 3 тис. 441 грн. у рахунок оплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Банк «Форум» відмовлено. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 19.10.2007 між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», таОсоба 9 та виключено предмет іпотеки — житловий будинок за Адресою 1 з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна; стягнуто з ПАТ «Банк «Форум» на користь Особи 9 243 грн. 60 коп. у рахунок оплати судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 10.06.2014 вердикт Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7.03.2014 в частині вимог ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки та вимог за зустрічним позовом Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним та вимог ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 28.01.2015 касаційні скарги ПАТ «Банк «Форум» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Особи 9 відхилено, рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.06.2014 в частині відмови у задоволенні позову ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним залишено без змін.

23.04.2015 до ВС звернулась Особа 9 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 28.01.2015 з підстави неоднакового застосування норм матеріального права, а саме стст.17, 18 закону «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III та ст.12 закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 2.06.2005 №2623-IV.

Особа 9 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 28.01.2015 та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.06.2014 в частині відмови в задоволенні її зустрічних позовних вимог про визнання договору іпотеки недійсним, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7.03.2014 в цій частині залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк «Форум»Особи 8, дослідивши доводи заявниці, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.353 Цивільного процесуального кодексу ВС переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пп.1, 2, 4 ч.1 ст.355 цього.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19.10.2007 між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», та Особою 10укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику на споживчі цілі $40000 зі ставкою 13% річних з кінцевим терміном повернення до 18.10.2017.

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором того самого дня між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», та Особа 9 укладено договір іпотеки, за умовами якого остання передала в іпотеку житловий будинок за Адресою 1, що належить їй на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.12.2004.

Крім того, 19.10.2007 між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Форум», і Особою 11 укладено договір поруки, за умовами якого (пп.1.1, 3.2) він поручився солідарно з Особою 10 у повному обсязі відповідати за виконання її зобов’язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Особа 10 взяті на себе зобов’язання за кредитним договором не виконувала, у зв’язку із чим виникла заборгованість зі сплати кредиту, яка станом на 18.10.2013 складала 362709 грн. 93 коп.

Умовами договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов’язань за кредитним договором задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України; звернути стягнення на предмет іпотеки в разі повного чи часткового неповернення суми основної заборгованості, повної чи часткової несплати процентів, неустойки та ін.; звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством; одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами; задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна іпотекодавця, якщо сума, виручена від реалізації предмета іпотеки, буде недостатньою для повного задоволення вимог іпотекодержателя; (пп.2.2, 3.4 договору іпотеки).

Згідно з довідкою виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області від 23.11.2012 членами сім’ї Особи 10 є батько Особа 14, мати Особа 9, син Особа 13 та брат Особа 15.

28.01.2014 виконавчий комітет Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області у довідці зазначив, що власником будинку заАдресою 1 є Особа 9, а її онук Особа 13, Інформація 1, проживає у цьому будинку з дня свого народження.

У листі Мукачівський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області від 14.02.2014 зазначив, що станом на 19.10.2007 у будинку за Адресою 1 були зареєстровані: Особа 9 (Інформація 2), Особа 14 (Інформація 3), Особа 10 (Інформація 4), Особа 15 (Інформація 5) та Особа 13 (Інформація 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольняючи зустрічні позовні вимоги Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним, суд першої інстанції виходив із того, що недотримання сторонами під час укладення іпотечного договору вимог законодавства щодо погодження в установленому законом порядку з органом опіки та піклування передачі в іпотеку будинку, право користування яким на час укладення договору іпотеки мали діти, спричинює визнання такого правочину недійсним.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення зустрічних позовних вимог Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним та ухвалюючи у цій частині нове рішення, керувався тим, що ст.17, 18 закону «Про охорону дитинства» та ст.12 закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» поширюються на відносини дітей та батьків, а не на відносини баби та онука. При цьому суд апеляційної інстанції, установивши, що нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є місцем постійного проживання, і в позичальника та майнового поручителя немає у власності іншого нерухомого житлового приміщення, відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав, передбачених законом від 3.06.2014 №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що набрав чинності 7.06.2014.

Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Особа 9 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Для прикладу заявниця надала ухвали ВСС від 26 червня і 24.07.2013 та 12.02.2014 у справах про визнання договорів іпотеки недійсними, у яких суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що закон «Про охорону дитинства» та закон «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» поширюють свою дію і на відносини баби та онука.

У зазначених рішеннях, наданих заявником для порівняння, суди, установивши передачу в іпотеку нерухомого майна, право користування яким на час укладення договору іпотеки мали діти (онуки стосовно іпотекодавця), без погодження в установленому законом порядку з органом опіки та піклування, визнавали такі договори недійсними з підстав, визначених стст.203, 215 ЦК.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

За змістом ч.1 ст.405 ЦК члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ст.18 закону «Про охорону дитинства» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти — члени сім’ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов’язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні житлових приміщень та купівлі нового житла.

За змістом ст.12 «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів стосовно житлових приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.

Аналізуючи положення стст.17, 18 закону «Про охорону дитинства» та ст.12 «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку про те, що одним із пріоритетних завдань органу опіки та піклування є охорона та захист прав неповнолітніх дітей. Для реалізації зазначеного завдання органи опіки та піклування повинні перевіряти, чи не порушуються права неповнолітніх дітей під час учинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, та надавати свій дозвіл для вчинення таких правочинів.

Отже, у разі вчинення правочину стосовно нерухомого майна (договір іпотеки), право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов’язковою.

Саме з таких висновків виходив суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки та задовольняючи зустрічні позовні вимоги Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним з підстав, визначених ч.6 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК.

Разом з тим суд касаційної інстанції, погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, не врахував, що малолітній Особа 13 мав право користування предметом іпотеки на момент укладення спірного договору, і неправильно застосував положення стст.17, 18 закону «Про охорону дитинства» та ст.12 «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».

Відповідно до пп.«б» п.2 ч.2 ст.360⁴ ЦПК за наявності підстав, передбачених пп.1, 2, 4 ч.1 ст.355 цього кодексу, та в разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанцій.

За таких обставин ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 28.01.2015 та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.06.2014 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Особи 9про визнання договору іпотеки недійсним не можуть залишатися в силі, а підлягають скасуванню на підставі пп.«б» п.2 ч.2 ст.355 ЦПК із залишенням в силі у цій частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7.03.2014, що було помилково скасоване судом апеляційної інстанції.

Керуючись стст.355, 360³, 360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

Заяву Особи 9 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 28.01.2015 і рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 10.06.2014 в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог Особи 9 про визнання договору іпотеки недійсним скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 7.03.2014.

Постанова ВС є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

© Закон і Бізнес