Верховний Суд зробив висновок щодо непрацездатних членів сім'ї

Іменем України
Постанова

головуючого — Гриціва М.І.,

суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В.. Кривенка В.В.,

                 Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,

                 Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії,

У серпні 2012 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною бездіяльність ГУ ПФУ щодо припинення виплати та невиплату надбавки до пенсії за вислугу років на доньку Особу 2, Інформація 1, у зв’язку із досягненням нею 18-річного віку за умови, що вона є студенткою вищого навчального закладу, відповідно до п.«а» ст.16 закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9.04.92 №2262-ХІІ та зобов’язати ГУ ПФУ виплатити таку надбавку за період із червня 2012 року по січень 2013 року.

Вимоги обгрунтував тим, що його донька відноситься до непрацездатних членів сім’ї, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, а також на підставі ч.6 ст.30 закону №2262-ХІІ через те, що є студентом Інституту підготовки слідчих кадрів МВС Національного університету «Юридична академія імені Ярослава Мудрого».

Особа 1 є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ як військовослужбовець Збройних Сил та з 14.12.2010 отримує пенсію за вислугу років відповідно до закону №2262-ХІІ. Має на утриманні доньку, Особу 2,Інформація 1, яка з вересня 2011 року є студентом денної форми навчання. З грудня 2010 року Особа 1 отримував надбавку до пенсії за вислугу років на доньку в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки, Інформація 2, Особі 2 виповнилося 18 років, позивач звернувся до ГУ ПФУ з приводу продовження отримання зазначеної надбавки до пенсії. Листом від 17.07.2012 №2718/М-14 ГУ ПФУ з посиланням на ст.30 закону №2262-ХІІ відмовило Особі 1 у призначенні надбавки до пенсії.

Дзержинський районний суд м.Харкова постановою від 24.01.2013 позов задовольнив. Своє рішення обгрунтував тим, що оскільки донька позивача —Особа 2, яка знаходиться на його утриманні, є студенткою, то відноситься до непрацездатних членів сім’ї, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, у зв’язку із чим позивачеві має бути нарахована та виплачена надбавка до пенсії, передбачена ст.16 закону №2262-ХІІ.

Із таким правозастосуванням погодилися Харківський апеляційний адміністративний суд та Вищий адміністративний суд і своїми ухвалами від 1.04.2013 та 23.10.2014 відповідно постанову суду першої інстанції залишили без змін.

Не погоджуючись із ухвалою ВАС від 23.10.2014, ГУ ПФУ звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції п.2 ст.16, ст.30 закону №2262-ХІІ.

На підтвердження наведених у заяві доводів послалося на ухвалу ВАС 19.02.2015 (справа №К/9991/40461/12), в якій вказано, що студенти до категорії непрацездатних членів сім’ї не входять, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися надбавка до пенсії, передбачена пунктом «а» ч.1 ст.16 закону №2262-ХІІ.

Зі змісту оскаржуваного та наданого для порівняння судових рішень убачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах стст.16, 30 закону №2262-ХІІ, за якого цей суд по-різному вирішує питання щодо виплати надбавки до пенсії за вислугу років непрацюючим пенсіонерам.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у правозастосуванні судом касаційної інстанції, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС встановила таке.

Згідно з п.«а» ч.1 ст.16 цього закону непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (ст.30), нараховується надбавка до пенсії за вислугу років на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 30 закону №2262-ХІІ поділяє осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника, на непрацездатних та працездатних членів сім’ї.

Так, відповідно до ч.4 цієї статті непрацездатними членами сім’ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років) або є інвалідами;

в) батьки та дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, мають право на пенсію після досягнення чоловіками 55 років, жінками — 50 років або якщо вони є інвалідами;

г) дід і бабуся — за відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і праце­здатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Зазначені у ч.6 ст.30 закону №2262-ХІІ особи, що мають право на пенсію в разі втрати годувальника, які досягли повноліття, в тому числі і студенти, до непрацездатних членів сім’ї не відносяться, а тому непрацюючому пенсіонеру на них не може нараховуватися передбачена у п.«а» ч.1 ст.16 цього закону надбавка до пенсії.

Аналогічна правова позиція була висловлена раніше колегією суддів Судової палати в адміністративних справах ВС у постановах від 24.04 та 2.10.2012 (справи №№21-73а12, 21-299а12).

Відповідно до пп.«а» п.2 ч.2 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, ВС має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

Нормативне тлумачення ч.6 ст.30, ч.1 ст.16 закону №2262-XII в контексті змісту фактичних обставин справи переконує у помилковості висновків судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які до того ж не узгоджуються з правовими висновками ВС, і зобов’язує заяву ГУ ПФУ задовольнити, судові рішення скасувати як незаконні та відмовити у задоволенні позовних вимог Особи 1.

Ураховуючи наведене та керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву ГУ ПФУ в Харківській області задовольнити.

Постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від 24.01.2013, ухвалу ХААС від 1.04.2013 та ухвалу ВАС від 23.10.2014 скасувати.

У задоволенні позову Особи 1 до ГУ ПФУ в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії — відмовити.

Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес