Верховний Cуд зробив висновок щодо строку сплати податкового зобов'язання

Іменем України

Постанова

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В.,

               Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л.,

               Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самсунг Електронікс Україна Компані» до Окружної державної податкової служби — Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління Міністерства доходів і зборів — Центральний офіс з обслуговування великих платників; на сьогодні — Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби — Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У лютому 2013 року товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 4.12.2012 №0004113910 та зобов’язати ОДПС внести зміни до його облікової картки платника податків щодо зменшення розміру податкових зобов’язань за результатами скасування податкового повідомлення-рішення; стягнути з ОДПС судовий збір у розмірі 2294 грн.

На обгрунтування позову послалось на те, що норма абз.2 п.49.20 ст.49 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дозволяє збільшення граничних строків подання податкової декларації у випадку, якщо кінцева дата її подання припадає на вихідний або святковий день, а тому саме від граничного строку подання податкової декларації (операційного (банківського) дня, що настає за вихідним або святковим днем) розпочинається відлік 10 календарних днів, встановлених п.57.1 ст.57 ПК, протягом яких платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Суди встановили, що 22.10.2012 товариство подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року, якою задекларовано до сплати суму податку у розмірі 4426973 грн. Станом на 30.10.2012 переплата з ПДВ у товариства становила 139626 грн. 29 коп.

Згідно з платіжним дорученням №7562 податкове зобов’язання з ПДВ за вересень 2012 року у сумі 4326973 грн. товариство сплатило 31.10.2012.

16.11.2012 ОДПС провела камеральну перевірку податкової звітності товариства за вересень 2012 року, за результатами якої складено акт №1282/39-10/36048094.

У ході перевірки встановлено, що товариство несвоєчасно сплатило суму самостійно визначеного податкового зобов’язання з ПДВ (із пропуском строку в 1 день), оскільки строк для сплати зазначеного податкового зобов’язання закінчився 30.10.2012 (фактично сума несвоєчасно сплаченого податкового зобов’язання з урахуванням наявної переплати по цьому податку становить 4287346 грн. 71 коп.); при цьому фактів щодо допущення товариством порушення строків подання до контролюючого органу податкової декларації за вересень 2012 року в акті перевірки не зафіксовано.

Не погоджуючись із висновками акта камеральної перевірки, 22.11.2012 товариство подало до ОДПС письмові заперечення, за результатами розгляду яких листом від 29.11.2012 №15253/10/39-147 висновки зазначеного акта залишено без змін.

4.12.2012 на підставі зазначеного акта ОДПС прийняла спірне податкове повідомлення-рішення №0004113910 про застосування штрафної фінансової санкції у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченого самостійно визначеного грошового зобов’язання з ПДВ на суму 428734 грн. 67 коп.

За результатами розгляду скарги товариства Державна податкова служба 11.02.2013 ухвалила рішення №1995/6/10-2215, яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу — без задоволення.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 5.04.2013 позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позов частково, суд дійшов висновку, що граничним строком подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року є операційний (банківський) день, що настає за вихідним — 22.10.2012 (понеділок). У зв’язку з вищезазначеним останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання за такою податковою декларацією припадав на 1.11.2012, а тому Товариство, сплачуючи 31.10.2012 суму самостійно визначеного грошового зобов’язання з ПДВ, діяло в межах строків, встановлених п.57.1 ст.57 ПК.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 8.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 23.09.2014, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове — про відмову у задоволенні позову.

ВАС, погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції про несвоє­часність сплати товариством суми самостійно визначеного податкового зобов’язання з ПДВ, вказав, що відлік десяти календарних днів, протягом яких платник зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, необхідно відраховувати від останнього дня граничного строку для подання такої декларації, а саме з 20.10.2012 (вихідний день — субота), а тому останній день десятиденного строку для сплати самостійно визначеного податкового зобов’язання за такою податковою декларацією припадав на 30.10.2012.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, посилаючись на неоднакове застосування ВАС ст.49 та п.57.1 ст.57 ПК, просить ухвалу ВАС від 23.09.2014 скасувати та ухвалити нове рішення — про задоволення позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявник посилається на ухвалу ВАС від 12.02.2013, у якій цей суд у подібних правовідносинах дійшов висновку, що оскільки граничний строк подання податкової декларації з ПДВ за липень 2011 року припав на 20.08.2011 (вихідний день — субота), то останнім днем строку подання податкової декларації з ПДВ за вищезазначений період вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011 (понеділок). У зв’язку з вищезазначеним, оскільки з урахуванням вимог п.57.1 ст.57 ПК граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2011 року припав на 1.09.2011, а фактична сплата податкового зобов’язання була здійснена 31.08.2011, суди обгрунтовано не взяли до уваги твердження контролюючого органу про порушення строків сплати узгодженого грошового зобов’язання відповідним платником.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, при цьому у справі, що розглядається, — неправильно.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

ВС вже висловлював свою позицію щодо застосування пп.4.1.4, 4.1.5 п.4.1 ст.4 та пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 закону від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Зокрема, у справах №№21-30а14 та 21-215а14, постанови у яких ухвалено 1 квітня та 24.06.2014 відповідно, він дійшов висновку, що за правилами абзацу першого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 закону №2181-III у його системному зв’язку зі змістом пп.4.1.5 цього пункту ст.4 зазначеного закону граничним строком подання податкової декларації, зокрема, за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, у разі припадання 40-го дня на вихідний день є наступний за ним робочий день. Тому початок перебігу встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 закону №2181-ІІІ 
десятиденного строку для сплати зазначеного у податковій декларації зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем, у який ця декларація була подана.

Колегія суддів зазначає, що норми п.4.1 ст.4 та п.5.3 ст.5 закону №2181-ІІІ, які втратили чинність з набранням чинності ПК, є аналогічними за своїм змістом і до чинних на час виникнення спірних відносин у справі, що розглядається, положень п.49.20 ст.49 та п.57.1 ст.57 ПК.

Відповідно до пп.49.18.1 ст.49 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, зокрема, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п.49.20 ст.49 ПК, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 57.1 ст.57 ПК передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Водночас вказана норма не містить посилання конкретно на пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК щодо визначення строків подання податкової декларації, а містить лише загальне поняття — «граничний строк, передбачений цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом».

Натомість п.49.20 ст.49 ПК чітко визначає, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

У вказаному пункті ст.49 ПК немає поняття «переноситься», а вжито термін «вважається», що не допускає жодних двозначних трактувань.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК у разі коли норма цього кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Європейська конвенція про обчислення строків (ETS №76) від 16.05.72, яка застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, у ст.5 вказує, що при обчисленні строку суботи, неділі та офіційні свята враховуються. Однак, якщо diesadquem (для цілей цієї конвенції термін «diesadquem» означає день, у який строк спливає) строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк продовжується на перший робочий день, який настає після них.

Керуючись вищезазначеним, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку, що у разі якщо останній день строку подання податкової декларації, передбачений пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК, припадає на вихідний або святковий день, граничним строком подання такої декларації є перший після нього робочий день. Тому початок перебігу встановленого п.57.1 ст.57 ПК десятиденного строку для сплати зазначеного у декларації податкового зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем.

Оскільки останній день строку подання товариством податкової декларації, передбачений пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 ПК, припав на вихідний день (20.10.2012 — субота), граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем — 22.10.2012 (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов’язання відповідним платником.

Враховуючи те, що податкове зобов’язання з ПДВ було сплачено товариством 31.10.2012, тобто в межах строку, встановленого п.57.1 ст.57 ПК, у контролюючого органу не було підстав для застосування до товариства штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов’язання з ПДВ за відповідний період.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про порушення товариством встановленого п.57.1 ст.57 ПК строку сплати податкового зобов’язання з ПДВ не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, а тому ухвала ВАС від 23.09.2014 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись пп.2 п.2 «Прикінцевих і перехідних положень» закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192-VII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву ТОВ «Самсунг Електронікс Україна Компані» задовольнити.

Ухвалу ВАС від 23.09.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес