ВС зробив висновок щодо права власності на незавершене будівництво

Іменем України
Постанова

головуючого — Григор’євої Л.І.,

суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Охрімчук Л.І.,

                Сімоненко В.М., Романюка Я.М., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонавтотранс» до Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13, Особи 14, Особи 15, Особи 16 про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сідвін» до ТОВ «Херсонавтотранс», Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 17, Особи 18, Особи 13, Особи 14, Особи 15, Особи 16 про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння за заявою Особи 14 та Особи 16 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8.10.2014,

У червні 2013 року ТОВ «Херсон­автотранс» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 3.09.2009 з Особою 9 та Особою 10 у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу відповідних об’єктів нерухомого майна бази відпочинку «Інформація 1», що розташовані за Адресою 1 на земельній ділянці площею 5,2 га. Позивач указував, що зазначений договір купівлі-продажу є недійсним на підставі ч.31 стст.91, 93, 202, ч.1 стст.203 та 215 Цивільного кодексу, оскільки генеральний директор ТОВ «Херсонавтотранс», Особа 19, не був уповноваженою особою цього товариства, вийшов за межі повноважень, наданих статутом товариства, та не мав права на укладення зазначеного договору. Крім того, цей договір не відповідає вимогам ст.209, ч.3 ст.210, стст.640, 657 ЦК, оскільки не був нотаріально посвідчений та не пройшов державної реєстрації.

Посилаючись на те, що майно бази відпочинку «Інформація 1» вибуло з володіння товариства поза його волею, позивач просив суд на підставі стст.331, 392 ЦК визнати за ним право власності на об’єкти нерухомого майна бази відпочинку «Інформація 1» та на підставі стст.1212, 1213 ЦК витребувати їх із чужого незаконного володіння відповідачів Особи 13 та Особи 14, які в подальшому придбали їх за нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, а саме кафе (літ. «С») площею 231,3 м², будівлю охорони (літ. «Т») площею 39,9 м², вбиральні (літ. «Ф», «Х»), будиночки відпочинку (літ. «В», «Г», «Д», «Ж», «З», «И», «К», «Л», «М», «Н», «Р»), пожежний водонакачувач №9, огорожі №№4—8, фундамент (літ. «У»); в Особи 16 витребувати їдальню (літ. «Б») площею 403,6 м²; у Особи 15 — 
будиночок відпочинку (літ. «Е»).

Збільшивши позовні вимоги, ТОВ «Херсонавтотранс» просило визнати недійсними всі наступні договори купівлі-продажу щодо спірного нерухомого майна.

У грудні 2013 року ТОВ «Сідвін» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Херсонавтотранс», Особи 9, Осо-
би 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13, Особи 14, Особи 15, Особи 16, в якому просило визнати за ним право власності на нерухоме майно бази відпочинку «Інформація 1», а саме будівлю кафе (літ. «С») площею 231,3 м², будівлю їдальні (літ. «Б») площею 403,6 м² та витребувати на підставі стст.387—388 ЦК у Особи 13 та Особи 14 будівлю кафе (літ. «С»), а в Особи 16 — будівлю їдальні (літ. «Б»).

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 24.02.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 1.07.2014, позов ТОВ «Херсонавтотранс» задоволено частково. Визнано за ТОВ «Херсонавтотранс» право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га заАдресою 1, а саме: будівлю охорони (літ. «Т»), вбиральні (літ. «Ф» та «Х»), будиночки відпочинку (літ. «В, «Г», «Д», «Ж», «З», «И», «К», «Л», «М», «Н», «Р»), пожежний водонакачувач №9, огорожі №4—8, фундамент (літ. «У»). Витребувано із незаконного володіння Особи 13 та Особи 14 на користь ТОВ «Херсонавтотранс» зазначене нерухоме майно. Витребувано з володіння Особи 15 на користь ТОВ «Херсонавтотранс» будиночок відпочинку (літ. «Е»).

Позов ТОВ «Сідвін» задоволено. Визнано за ТОВ «Сідвін» право власності на майно, розташоване на земельній ділянці площею 5,2 га, за Адресою 1, а саме: будівлю кафе (літ. «С») площею 231,3 м² та будівлю їдальні (літ. «Б») площею 403, 6 м2. Витребувано з незаконного володіння Особи 13, Особи 14 та Особи 16 на користь ТОВ «Сідвін» зазначене нерухоме майно.

Ухвалою ВСС від 8.10.2014 касаційні скарги ТОВ «Херсонавтотранс», Особи 14 та Особи 16 відхилено, рішення районного суду та ухвала апеляційного суду залишені без змін.

У поданій до ВС заяві про перегляд ухвали ВСС від 8.10.2014 Особа 14 та Особа 16 порушують питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції, ухвали апеляційної та рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовів з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст.387 ЦК.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявники посилаються на ухвали ВСС від 12.02.2015 (справа №6-48364св14), 12.02.2015 (справа №6-332св15) та 26.02.2015, в яких, на їхню думку, по-іншому застосована зазначена норма права.

Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.353 Цивільного процесуального кодексу ВС переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

Згідно зі ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пп.1, 2, 4 ч.1 ст.355 ЦПК.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 26.07.90 Радою Міністрів УРСР згідно з розпорядженням №301-р Херсонському територіально-виробничому об’єднанню «Херсонавтотранс» надано земельну ділянку для будівництва пансіонату на 400 місць у с.Більшовик Голопристанського району Херсонської області. На підставі зазначеного розпорядження ХТВО «Херсонавтотранс» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,2 га 
для будівництва пансіонату в оздоровчій зоні Каркініт. З дати отримання земельної ділянки в постійне користування ХТВО «Херсонавтотранс» розпочало будівництво пансіонату «Інформація 1».

29.07.96 наказом регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області №920 створено Відкрите акціонерне товариство «Херсонавтотранс» шляхом перетворення ХТВО «Херсонавтотранс» та відповідно до акта прийому-передачі державного майна від 4.09.96 №187 передано цілісний майновий комплекс ХТВО «Херсонавтотранс» ВАТ та визнано останнього правонаступником. При перетворенні ХТВО «Херсонавтотранс» у ВАТ «Херсонавтотранс» останньому були передані в тому числі об’єкти незавершеного будівництва бази відпочинку «Інформація 1» в с.Більшовик.

27.05.2008 ВАТ «Херсонавтотранс» реорганізовано у ТОВ «Херсонавтотранс» з правом правонаступниц-
тва.

21.05.90 Черкаським обласним ремонтно-будівельним трестом «Черкасрембуд» та ХТВО «Херсонавтотранс» укладено договір №4 про спільне будівництво пансіонату на 400 місць в с.Більшовик Голопристанського району Херсонської області, якому надано назву «Інформація 1».

З 1997 року будівництво зазначеного пансіонату здійснюється правонаступниками зазначених підприємств, а саме ВАТ «Херсонавтотранс» та Закритим акціонерним товариством «Мехрембуд».

У 2000 році до будівництва зазначеного пансіонату залучено дочірнє підприємство «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд», правонаступником якого є ТОВ «Сідвін».

З метою визнання права власності на об’єкти пансіонату «Інформація 1» з урахуванням внесків і досягнутої домовленості сторін ЗАТ «Мехрембуд» і ВАТ «Херсонавтотранс» було укладено додаткову угоду від 1.02.2006, згідно з умовами якої прийнято рішення про розподіл бази відпочинку, а саме: ЗАТ «Мехрембуд» відведено будівлю їдальні, четвертий поверх у спальному корпусі №2 та 50% вартості спального корпусу №1, а ВАТ «Херсонавтотранс» — огорожу, перші три поверхи в спальному корпусі №2, силову мережу, дорогу, свердловину, водопровід, тротуар, туалет, літній майданчик (кафе) та 50% вартості спального корпусу №1.

8.11.2006 ВАТ «Херсонавтотранс» і ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» уклали договір про сумісну діяльність, згідно з п.2.1 якого сторони домовилися про те, що до оформлення прав власності на будівлю і споруди теплопункту, свердловину, водонапірну башту та інше майно використання і утримання всіх систем водопостачання, електропостачання та каналізаційних систем здійснюється ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» і ВАТ «Херсонавтотранс» у співвідношенні до загальних затрат: 2/3 — ВАТ «Херсонавтотранс» і 1/3 — ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд».

З урахуванням здійснених сторонами внесків у будівництво угодою від 4.03.2009 ВАТ «Херсонавтотранс» та ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» розподілили між собою збудовані ними об’єкти бази відпочинку, в результаті чого: ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» відведено будівлю їдальні, четвертий поверх спального корпусу, 1/3 огорожі, 1/3 силової мережі, 1/3 дороги, 1/3 водопроводу, літній майданчик (бар), свердловину, в тому числі водонапірну башту, 1/3 тротуару, а ВАТ «Херсонавтотранс» — 2/3 огорожі, перші три поверхи спального корпусу №2, 2/3 силової мережі, 2/3 дороги, 2/3 водопроводу, вбиральню, фундамент спального корпусу №1.

Ці обставини встановлені постановою Вищого господарського суду від 16.11.2011 та відповідно до приписів ч.3 ст.61 ЦПК є встановленими і доказуванню не підлягають.

Проте під час ухвалення зазначеного рішення на підставі ст.331 ЦК суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у зв’язку з відсутністю доказів державної реєстрації за ТОВ «Херсонавтотранс» та ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» права власності на будівлі і споруди бази відпочинку «Інформація 1» правові підстави для визнання за ними права власності на нерухоме майно відсутні.

Рішенням виконавчого комітету Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 26.08.2009 №57/1 ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» надано дозвіл на оформлення права власності на збудовані ним об’єкти нерухомого майна, а саме: будівлі їдальні (літ. «Б»), кафе (літ. «С») бази відпочинку «Інформація 1» та зобов’язано Голопристанське бюро технічної інвентаризації видати ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» свідоцтво про право власності на зазначені об’єкти.

21.09.2009 під час звернення до Голопристанського бюро технічної інвентаризації із заявою про реєстрацію права власності ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» отримало відмову, оскільки зазначені об’єкти нерухомості вже були зареєстровані за ВАТ «Херсонавтотранс» на підставі рішень Господарського суду Херсонської області від 6.02.2008, від 2.10.2008, які протягом 2009—2010 років були скасовані, а за результатами їх нового розгляду в задоволенні позовних вимог ТОВ «Херсонавтотранс» та ТОВ «Мехрембуд» відмовлено (рішення Господарського суду Херсонської області від 6.08.2010 та 7.07.2010, які набрали законної сили).

16.03.2010 ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» повторно звернулося до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації із заявою про скасування реєстрації права власності на спірні об’єкти нерухомості за ТОВ «Херсонавтотранс», видачу свідоцтва на право власності та реєстрацію права власності за ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд», однак листом від 1.04.2010 їх повідомлено про неможливість реєстрації права власності на перелічені вище об’єкти нерухомості за ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд», оскільки ТОВ «Херсонавтотранс» здійснило відчуження цих об’єктів іншим особам, на яких і зареєстровано право власності.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 20.08.2013 позов ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» про визнання права власності на частину об’єктів нерухомого майна бази відпочинку «Інформація 1» залишено без розгляду з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту завершення будівництва і введення в експлуатацію зазначених об’єктів.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 11.12.2009 визнано дійсним договір купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна, укладений 3.09.2009 у простій письмовій формі між ТОВ «Херсон­автотранс» та Особою 10 й Особою 9, визнано за останніми право власності на спірні об’єкти нерухомого майна бази відпочинку «Інформація 1», у тому числі й на об’єкти нерухомості, перелічені в рішенні виконкому Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 26.08.2009 №57/1.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 14.10.2010 апеляційну скаргу ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» задоволено, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 11.12.2009 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Однак до ухвалення цього рішення 1.02.2010 Особа 10 та Особа 9 уклали договори купівлі-продажу зазначених об’єктів з Особою 11 та Особою 12, які у свою чергу 19.05.2010 продали це майно Особі 13 та Особі 14, а останні 23.06.2010 та 18.08.2010 продали частину зазначеного майна Особі 16 та Особі 15, за якими на спірне нерухоме майно на час вирішення спору і зареєстровано право власності.

Зазначене встановлено рішенням ВСС від 6.02.2013, яким скасовані рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 18.04.2012 та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 15.08.2012 та відмовлено ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» у позові до Особи 9, Особи 10, Особи 11, Особи 12, Особи 13, Особи 14, Особи 16, Особи 15, третя особа — ТОВ «Херсонавтотранс», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Підставою для відмови в позові стало те, що за умовами письмової угоди від 3.09.2009, яка за висновком суду не потребує нотаріального посвідчення і в установленому законом порядку не спростована, відповідачі придбали будівельні матеріали, використані продавцем до завершення будівництва бази відпочинку.

У той самий час рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 23.08.2013, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 2.12.2013, в задоволенні позовних вимог ДП «Сідвін» ЗАТ «Мехрембуд» про визнан­ня недійсним договору купівлі-продажу від 3.09.2009 відмовлено з тієї підстави, що оспорюваний договір не був укладений.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.03.2011 визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс» від 25.05.2009 та 26.06.2009 про продаж частки статутного капіталу товариства, яка перебуває у його володінні, а також продаж часток учасників товариства Приватному підприємству «Плодове», вихід учасників із його складу та прийняття до складу учасників ПП «Плодове», перерозподіл часток статутного капіталу товариства, переобрання генерального директора товариства та затвердження нової редакції статуту, на підставі чого було зареєстровано зміни до статуту ТОВ «Херсонавтотранс», визнано недійсним унесення змін до установчих документів та змін до відомостей про юридичну особу ТОВ «Херсонавтотранс», внесених до ЄДРПОУ 7.07.2009 з моменту внесення змін, визнано недійсними договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства, зобов’язано виконавчий комітет Херсонської міської ради в особі державного реєстратора внести до ЄДРПОУ запис про скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Херсон­автотранс», відновивши становище, яке існувало до 25.05.2009.

Крім того, встановивши, що рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.07.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2013, визнано, що протягом періоду з 26.06.2009 до 6.03.2012 ТОВ «Херсонавтотранс» не мало легітимного керівника та виконавчих органів, суд дійшов висновку про незаконність відчуження 3.09.2009 спірного майна керівником товариства, обраним 26.06.2009 рішенням нелегітимних загальних зборів учасників цього товариства.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції, ухвалюючи на підставі стст.331, 386, 387, 388, 392 ЦК рішення у справі, яка переглядається, з яким погодились апеляційний та касаційний суди, дійшов таких висновків:

на земельній ділянці, наданій у постійне користування попереднику ТОВ «Херсонавтотранс» — ХТВО «Херсонавтотранс» за рахунок спільних коштів цього товариства та ТОВ «Сідвін» створено нове нерухоме майно бази відпочинку «Інформація 1», а тому воно належить їм на праві власності у частках, визначених 
їхньою угодою;

оскільки належна ТОВ «Херсонавтотранс» частка нерухомого майна вибула 3.09.2009 з його володіння на підставі недійсної угоди поза волею товариства, а право власності за Особою 9 
і Особою 10 зареєстроване за судовим рішенням, яке згодом скасоване, то це майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, за якими це майно зареєстровано на праві власності, — Особи 13, Особи 14, Особи 15 таОсоби 16;

належне ТОВ «Сідвін» за угодою про спільну діяльність новостворене нерухоме майно підлягає витребуванню від добросовісних набувачів, оскільки це майно вибуло із його володіння поза його волею, а товариство не мало можливості через об’єктивні причини зареєструвати це майно у зв’язку з його реєстрацією на інших осіб, які набули на нього права.

Отже, дійшовши висновку про те, що новостворене нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їхньою волею і вони не мають можливості в інший, ніж за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно та витребувати його з чужого незаконного володіння відповідачів, суд задовольнив частково вимоги ТОВ «Херсонавтотранс» та ТОВ «Сідвін», хоча в установленому порядку зазначене нерухоме майно не прийняте в експлуатацію, право власності за ними не зареєстроване, а зареєстроване за іншими особами — відповідачами у справі.

При цьому суд не врахував положення чч.3, 4 ст.92 ЦК.

Разом з тим в інших справах з подібних правовідносин, на які як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права посилаються у своїй заяві Особа 14 та Особа 16, суд касаційної інстанції зазначив, що:

для застосування ст.387 ЦК необхідною умовою є доведеність позивачами того факту, що вони є власниками нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача (ухвали ВСС від 12.02.2015 у справах №6-48364св14 та №6-332 св15);

позивачем не доведено, що спірне нерухоме майно введене в експлуатацію, що позивач здійснив його державну реєстрацію і що позивач є власником спірного нерухомого майна, а тому положення ст.387 ЦК до спірних правовідносин не можна застосовувати (ухвала ВСС від 26.02.2015 в справі №6-47917св14).

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права — ст.387 ЦК у поєднанні з нормами стст.331, 392 цього кодексу, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Частиною 2 ст.331 ЦК встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень ст.331 ЦК у системному зв’язку з нормами стст.177—179, 182 ЦК, ч.3 ст.3 закону від 1.07.2004 №1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об’єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно — це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 закону від 16.11.92 №2780-ХІІ «Про основи містобудування» передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об’єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою КМ від 22.09.2004 №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак у справі, яка переглядається, позивачами не надано доказів уведення об’єктів нерухомого майна бази відпочинку «Інформація 1» в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об’єкта нерухомого майна як об’єкта цивільного права.

Визнання ж права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначений висновок міститься і в постанові ВС від 19.09.2011 у справі №3-82гс11.

За таких обставин суд неправильно застосував норму ст.392 ЦК та безпідставно ухвалив рішення про визнання за позивачами права власності на спірне майно.

У зв’язку із цим не можна погодитись із рішенням суду про витребування цього майна з володіння відповідачів, оскільки позови про витребування майна на підставі ст.387 ЦК підлягають задоволенню у випадках, коли у власника (володільця) майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, залишається право на це майно, в той час як позивачі у встановленому законом порядку право власності на новостворене майно не набули.

З огляду на викладене вимоги позивачів про визнання недійсними угод щодо купівлі-продажу зазначеного майна не підлягають задоволенню.

Керуючись п.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360³, пп.«а» ч.2 ст.360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

Заяву Особи 14 та Особи 16 задовольнити.

Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 24.02.2014, ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 1.07.2014 та ухвалу ВСС від 8.10.2014 скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовів ТОВ «Херсонавтотранс» та ТОВ «Сідвін» відмовити.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

© Закон і Бізнес