ВС зробив висновок щодо даних про перевірки платників податків

головуючого — Кривенка В.В.,

суддів: Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфініті» до державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про визнання протиправними бездіяльності і дій та зобов’язання вчинити дії,

У лютому 2013 року товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ, заступника начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ, заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ, державного податкового ревізора-інспектора відділу ДПІ, у якому просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ, яка полягає в нескладенні наказу про перенесення термінів проведення перевірки позивача на строк, визначений положеннями п.44.5 ст.44 Податкового кодексу для надання позивачу можливості відновити втрачені первинні документи, визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо складення акта документальної позапланової виїзної перевірки від 17.01.2013 №164/22-200/37585953 і висновку щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариством, непідтвердження доходів товариства на суму 507376712 грн., а також витрат на суму 493220564 грн., податкових зобов’язань на суму 205994225 грн. та податкового кредиту на суму 200842988 грн. без дослідження первинних документів позивача; зобов’язати ДПІ утриматися від використання та передання іншим особам зазначеного акта перевірки й вилучити з відповідних баз даних інформацію, викладену в зазначеному акті перевірки, та відновити у відповідних базах даних суми, задекларовані товариством за операціями за період з 21.03.2011 до 30.09.2012, а саме: податкового зобов’язання — 205994225 грн., податкового кредиту — 200842988 грн., валових витрат — 493220564 грн. та валових доходів — 507376712 грн.

На обгрунтування позовних вимог товариство зазначило, що, на порушення вимог п.44.5 ст.44 ПК, ДПІ не взяла до уваги повідомлення позивача про те, що первинні документи, необхідні для проведення перевірки, втрачено. Наведені обставини, на думку товариства, були підставою для перенесення термінів проведення перевірки, однак ДПІ не видала наказу про перенесення термінів перевірки та провела таку перевірку без дослідження первинних документів.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 19.02.2013 позов задовольнив: визнав протиправною бездіяльність ДПІ, дії посадових осіб відповідача, зобов’язав ДПІ утриматися від використання та передання іншим особам акта від 17.01.2013, зобов’язав ДПІ вилучити з відповідних баз даних інформацію про зазначену перевірку, відшкодувати судові витрати на користь товариства.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2013 рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправними дії ДПІ щодо зазначення в акті від 17.01.2013 висновків щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів товариства та, як наслідок, непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 507376712 грн., непідтвердження витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 493220564 грн., непідтвердження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 193647211 грн. 8 коп. та непідтвердження податкового кредиту в сумі 200399139 грн. 3 коп.; зобов’язав ДПІ вилучити з відповідних баз даних інформацію, внесену на підставі акта від 17.01.2013, щодо непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 507376712 грн. та непідтвердження витрат, що враховуються при визначенні об’єкта обкладання податком на прибуток, на загальну суму 493220564 грн., а також непідтвердження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 193647211 грн. 8 коп. та непідтвердження податкового кредиту в сумі 200399139 грн. 3 коп. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд постановою від 25.03.2014 постанову суду апеляційної інстанції скасував у частині задоволення позову про визнання протиправними дій ДПІ щодо зазначення в акті від 17.01.2013 виснов­ків щодо непідтвердження фактичної реалізації та постачання товарів та, як наслідок, непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 507376712 грн. та непідтвердження витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, на загальну суму 493220564 грн., непідтвердження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 193647211 грн. 8 коп. та непідтвердження податкового кредиту в сумі 200399139 грн. 3 коп. У цій частині прийняв нове рішення — про відмову в задоволенні позовних вимог, в іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Касаційний суд погодився з вис­новками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ДПІ, яка полягає у відсутності складення наказу про перенесення термінів перевірки позивача, оскільки права платника порушує прийняття податкового повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верхов­ним Судом з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом стст.71, 72, 74 ПК.

На обгрунтування заяви ДПІ додала копію ухвали ВАС від 1.07.2014, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах.

У наданому рішенні касаційний суд зазначив, що обов’язковою ознакою дій суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і мають обов’язковий характер. У цьому випадку безпосереднє викладення ДПІ суб’єктивного оціночного судження щодо наявності з боку товариства порушень податкового законодавства є правом податкового органу, внаслідок чого відсутні порушені права позивача, які підлягають захисту. Права позивача можуть бути порушені відповідачем унаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. Оскільки за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення не виносилося, то позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ при формуванні акта про завищення товариством податкових зобов’язань та податкового кредиту є необгрунтованими.

Щодо внесення ДПІ до електрон­ної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної перевірки товариства, то в цьому випадку це є лише службовою діяльністю працівників ДПІ з виконання обов’язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. Оскільки права позивача оскаржуваними діями відповідача не порушуються, то позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом стст.71, 72, 74 ПК, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції органів контролю, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК.

У п.61.1 ст.61 цього кодексу визначено, що податковий контроль — це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК).

Відповідно до ст.71 ПК інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів — це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на такі органи функцій.

Згідно з приписами пп.72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контро­люючого органу використовується інформація, яка надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься в наданих великими платниками податків у електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У п.74.1 ст.74 ПК зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в період з 13.12.2012 до 10.01.2013 ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку, на підставі якої складено акт від 17.01.2013, та на його підставі внесено інформацію щодо непідтвердження доходів, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, до автоматизованих систем «Результати співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та «Аудит».

Висновки, викладені в зазначеному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Виходячи із системного тлумачення стст.71, 72, 74 ПК, колегія суддів Судової плати в адміністративних справах ВС дійшла такого висновку: для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органу контролю використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю й не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Суди в цій справі відмовили товариству в частині задоволення позову про визнання протиправними дій органу контролю зі складення акта від 17.01.2013, у зв’язку із чим виключення з бази даних інформації, внесеної на підставі цього акта, є необгрунтованим.

Оскільки суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, його постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись стст.241—243 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

Заяву державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області задовольнити.

Постанову ВАС від 25.03.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.

© Закон і Бізнес